Діяльність здійснюється в декілька етапів: підготовка, виконання плану й оцінка досягнутого. Підготовчий етап-
{=Полягає  в постановці мети і завдань, у створенні орієнтованої основи діяльності (з’ясування умов, у яких буде здійснюватися діяльність: ситуація, засоби досягнення мети), у розробці плану досягнення мети і виборі способів її досягнення, створення умов для успішного здійснення діяльності, психологічне настроювання учителя на урок. Великий обсяг роботи, виконуваної на цьому етапі, є однією з особливостей діяльності учителя.
~Зв’язаний із практичною реалізацією наміченого; контролем за діями учнів, за своєю поведінкою; з подоланням труднощів, що виникають по ходу уроку; з коректуванням плану уроку в зв’язку зі змінами ситуації. Цей етап характеризується психічною напруженістю вчителя, зумовлюваною постійним розподілом і переключенням уваги.
~Пов’язаний з оцінкою досягнутого, з виявленням причин невдач на уроці і з внесенням корекції в план діяльності при її повторному виконанні. Цей етап діяльності жадає від учителя ретельного аналізу проведеного уроку, узагальнення окремих розрізнених фактів, пошуку відповіді на запитання тощо.}

Конструктивна функція вчителя забезпечує:
{=Визначення мети і завдань навчально-виховного процесу; відбір навчального матеріалу, який слід засвоїти учням, його систематизацію; проектування діяльності учнів із засвоєння навчального матеріалу; проектування власної майбутньої діяльності і поведінки у взаємодії з учнями.
~Встановлення ділових і неформальних особистих стосунків з окремими учнями і групами учнів; ділове спілкування з іншими вчителями та адміністрацією школи; контакти з державними і громадськими фізкультурне-спортивними організаціями.
~Гностична функція передбачає вивчення: змісту і способів впливу на учнів на основі розуміння їх внутрішнього стану; вікових і індивідуальних особливостей учнів. особливостей процесу і результатів власної діяльності, її вад і переваг.}

Фронтально-колективна робота.
{=Полягає у постановці вчителем перед класом проблемних питань чи пізнавальних завдань, у відповідному опрацюванні яких беруть участь усі учні. Обговорюють різні варіанти рішення, обґрунтовують доцільність кращих. За цих умов завданням учителя залишається спрямування навчально-пізнавальної колективної діяльності учнів. Нерідко тут мають місце колективні творчі справи (наприклад, підготовка і проведення уроку за формою прес-конференції).
~Орієнтує учня на самостійне виконання навчального завдання на рівні його можливостей. Широко використовується у ході програмованого або комп'ютерного навчання. Індивідуалізація в навчанні означає підтримку і стимулювання розвитку в учневі того, що становить його унікальність і неповторність, оскільки випливає з внутрішньо інтенційної спрямованості, формуючи життєтворчий потенціал особистості.
~Передбачає спільне планування навчальної діяльності, вибір методів та засобів її здійснення. Серед її форм розрізняють: бригадну, ланкову, парну.Бригадна форма має два різновиди організації навчальної роботи: 1) кооперативно-груповий (кожна група виконує своє завдання, яке є однією зі складових загального); 2) диференційовано-груповий (завдання розподіляються між учнями з різними навчальними можливостями залежно від складності їхнього виконання).}

Тактичні задачі
{=Сприяють реалізації стратегічної задачі, тобто це ті заходи, які слід здійснити для досягнення віддаленої мети. Приміром, для згуртування колективу вихователь залучатиме учнів до виконання спільних справ, колективної праці, до спільного проведення дозвілля.
~Повинні вирішуватися одразу. Їхня мета – спрямувати вчинки вихованців у потрібне русло. Наприклад, якщо педагог помічає, що один з учнів ображає свого однокласника, то він повинен негайно прореагувати на це відповідним чином (зробити зауваження, запросити на розмову, призначити покарання, відволікти винуватця певним проханням тощо).
~Найбільш віддалені у часі, вони мають на меті суттєву зміну об’єкта виховання, досягнення бажаного ідеалу. Наприклад, класний керівник, отримавши новий клас і виявивши його особливості, ставить за мету створити в класі дружний, згуртований учнівський колектив.}

Оперативні (ситуативні) задачі
{=Повинні вирішуватися одразу. Їхня мета – спрямувати вчинки вихованців у потрібне русло. Наприклад, якщо педагог помічає, що один з учнів ображає свого однокласника, то він повинен негайно прореагувати на це відповідним чином (зробити зауваження, запросити на розмову, призначити покарання, відволікти винуватця певним проханням тощо).
~Найбільш віддалені у часі, вони мають на меті суттєву зміну об’єкта виховання, досягнення бажаного ідеалу. Наприклад, класний керівник, отримавши новий клас і виявивши його особливості, ставить за мету створити в класі дружний, згуртований учнівський колектив.
~Сприяють реалізації стратегічної задачі, тобто це ті заходи, які слід здійснити для досягнення віддаленої мети. Приміром, для згуртування колективу вихователь залучатиме учнів до виконання спільних справ, колективної праці, до спільного проведення дозвілля.}

Процес вирішення педагогічних задач, як і будь-яких інших задач, містить три основні етапи:
{=Аналітичний, проективний, виконавчий.
~Самостійний, фантазійний, виконавчий.
~Проективний, самостійний, виконвачий.}

Стиль педагогічного спілкування
{=Це сукупність стабільних у часі, трансситуаційних способів, прийомів та експрессивних проявів взаємодії педагога з учасниками освітнього процесу, особистісне надбання вчителя, що є результатом його професійного самовизначення і самоактуалізації.
~Це індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії, у ділових і особистісних стосунках, способах прийняття рішень і розв'язання конфліктів, у прийомах психологічного впливу на людей тощо.
~Сукупність завдань, засобів і способів педагогічної діяльності та спілкування, а також більш приватних особливостей, як, наприклад, ритм роботи, характерних і стійких для даного вчителя.}

Ригідний стиль
{=Відрізняє відсутність достатнього аналізу своєї і чужої поведінки, неадекватна оцінка інших і самооцінка, погане володіння собою, нерозуміння підтексту спілкування, відсутність вміння знаходити доцільну форму спілкування для здійснення ефективного впливу на співрозмовника.
~Характеризується високим рівнем орієнтації в ситуації спілкування адекватного оцінкою інших та самооцінкою, розумінням підтексту спілкування, емоційного стану співбесідника.
~Є проміжним. Для нього характерний вияв певною мірою як одних, так і інших тенденцій, тобто розуміння людей і ситуацій неповне, вплив на інших не завжди ефективний і відповідний ситуації.}

Стиль "загравання"
{=Розглядається як крайня форма "дружньої прихильності", яка має негативний заряд у стосунках. Він базується на прагненні завоювати фальшивий, дешевий авторитет у партнера зі спілкування. Формування цього стилю викликане бажанням сподобатися, бути прийнятим людиною, групою за відсутності мінімальної особистої комунікативної культури. На цей стиль спілкування легко "скотитись" учителю-початківцю.
~Він найбільш продуктивний не лише за своїм кінцевим результатом, а й за виховним ефектом, якщо властивий учителеві. Діяльнісно-діалогова схема цього спілкування ставить партнерів у паритетне становище, коли накреслено спільну мету і спільними зусиллями знаходять вирішення.
~В його основі лежить щирий інтерес до особистості партнера зі спілкування, ставлення до нього з повагою, відкритість контактам. Цей стиль також є ефективним з погляду успішної спільної навчально-виховної діяльності.}

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності проявляється: усі вірні
{=в характері реакцій на ті чи інші педагогічні ситуації; у виборі методів навчання; в підборі засобів виховання.
=в стилі педагогічного спілкування; в реагуванні на дії і вчинки дітей; в манері поведінки.
=в перевазі тих чи інших видів заохочень і покарань; в застосуванні засобів психолого-педагогічного впливу на дітей. в темпераменті (час і швидкість реакції, індивідуальний темп роботи, емоційна емпатичність).}